Авторське право та захист інформації


ЗАКОН УКРАЇНИ
"Про авторське право"

Авторські права та захист інтелектуальної власності.
Спостерігаючи легкодоступність інформації в Інтернеті, користувач, як правило, не усвідомлює таку сторону ринкових відносин, як інтелектуальна власність чи авторське право на інформацію. Захист інтелектуальної власності розглядається державою як стимул до подальшого розвитку технічного та наукового прогресу, створення культурних здобутків.

Історія авторського права бере свій початок з появи друкування, а першим нормативним актом у цій сфері вважається "Статут королеви Анни" (1709 р.), який закріпив права авторів і розділив повноваження авторів та видавців.

Ст.28 Закону України "Про авторське право та суміжні права" визначає, що авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Дотримуючись норм цієї статті, особи, які використовують певну інформацію, повинні отримувати дозвіл автора або особи, що має авторські права, на копіювання твору, або отримати ліцензію на використання твору автора з визначеною метою.

Ст.28 Закону України "Про авторське право та суміжні права" визначає, що авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Дотримуючись норм цієї статті, особи, які використовують певну інформацію, повинні отримувати дозвіл автора або особи, що має авторські права, на копіювання твору, або отримати ліцензію на використання твору автора з визначеною метою.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права чи суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

    Авторське право може даватися на різноманітні оригінальні роботи:
  • лiтературнi письмовi твори белетристичного, публiцистичного, наукового, технiчного або iншого характеру (книги, брошури, статтi тощо);
  • виступи, лекцiї, промови, проповiдi та iншi уснi твори;
  • комп'ютернi програми та бази даних;
  • аудiовiзуальнi твори;
  • фотографiчнi твори, у тому числi твори, виконанi способами, подiбними до фотографiї;
  • iлюстрацiї, карти, плани, креслення, ескiзи, пластичнi твори, що стосуються географiї, геологiї, топографiї, технiки, архiтектури та iнших сфер дiяльностi;
  • iншi твори.

Аналізуючи досвід США у цій сфері, варто відмітити такі чинники, які дозволяють використовувати авторські твори в ролі "справедливого використання" []:

Мета і характер використання повинні бути освітніми та неприбутковими.

Характер захищеної роботи.

Викладач не повинен завдавати збитків конкуренто-спроможності роботи.

Остання умова є найбільш важкою і найбільш спірною. Окрім цього, всі скопійовані матеріали повинні мати посилання на оригінальну роботу.

    Ці принципи встановили, що копіювання дозволяється, коли викладач вирішує використати роботу самотужки для освітньої мети (NACS і ААП, 1991 р.) і визначає довжину робіт, що можуть бути скопійовані:
  • завершена стаття менше 2500 слів;
  • 1000 слів або 10% прози як цитати;
  • одна ілюстрація, діаграма на книгу або періодичне видання;
  • коротка поема менше 250 слів або цитата довгої поеми, але не більше 250 слів.
    Є декілька заборон, пов'язаних зі "справедливим використанням":
  • несанкціоноване копіювання неприпустимо для створення компілятивних робіт;
  • несанкціоноване копіювання заборонено здійснювати з документів типу стандартів;
  • несанкціоноване копіювання не можна використовувати для заміни покупки книг, періодичних видань;
  • не можна робити за вказівкою влади (завідувача кафедри, декана тощо);
  • викладач не може копіювати багаторазово;
  • студенти не повинні платити за копії більше вартості копіювання.

Рекомендується використовувати лише короткі цитати у своїх роботах, супроводжуючи їх посиланням на джерело. Користувач не має права передавати чи отримувати від когось інформацію, яка була створена не ним, а з інформацією, взяту з Інтернету, можна ознайомлюватись протягом 24 годин, а далі необхідно видалити її з файлової системи чи заплатити кошти (особливо це стосується аудіо- та відеоматеріалів).